Район утворено у 1923 році, займає 795 км2. Населення – майже 20 тисяч жителів (з них понад 12 тисяч – населення смт Котельви). В районі 39 населених пунктів (1 селище, 38 сіл), які підпорядковані селищній і 9 сільським радам. Найбільші села району: Велика Рублівка, Деревки, Милорадове, Більськ.
Центр – селище міського типу Котельва, розташоване на відстані 65 км від Полтави і 35 км від найближчої залізничної станції в м. Охтирці (Сумська область). Через районний центр проходить автомобільна дорога державного значення «Суми–Полтава–Олександрія».
Межує район з Охтирським районом Сумської області, Краснокутським – Харківської області та Чутівським, Полтавським, Диканським, Зіньківським районами Полтавської області.
Відстань до м. Полтави – автотранспортом – 68 км, до Києва – 400 км.
Котелевський район утворено у 1923 році, як такий, що належав до Охтирської округи Харкiвської губернії. В 1925 році район приєднано до Полтавської округи. Котелевський район лiквiдовувався в 1930 роцi, вiдновлений у 1939 роцi. Вдруге район лiквiдовувався в 1962-1965 роках.
Район розташований у природній зоні лісостепу, в північно-східній частині Полтавської області на лівобережжі р. Дніпро, в долині річки Ворскла та її приток. Протікають річки: Ворскла, Мерла, Котельва, Котелевка (Лопухувата), Орішнє, Трюханівка та пересихаючі річечки і струмки Кайдашка, Рудка (Курячий брід), Кустовиця, Ковжижа. За кількістю озер і степових блюдець Котелевський район один з найбагатших в області, особливо території СВК «Маяк», «Дружба», «Батьківщина», «Промінь». У районі є два капітальних ставки, шлюз-регулятор на р. Ворскла. Болота практично зникли. Промисловий вилов риби відсутній.
За характером рельєфу це – рівнина, розділена долинами річок, ярами та балками. Абсолютні відмітки її коливаються в межах 95-187 метрів (Котельва знаходиться над рівнем моря 105-115 м). Клімат – помірно континентальний. Вітри переважають східні та північно-східні. Середньорічна температура повітря – 7,2 градуса за шкалою Цельсія. У січні температура складає 7-8 градусів морозу, у липні – +20-25 °С. Ґрунт промерзає на 0,7-0,8 метра, але в окремі зими – на 1,3-1,5 метра. Середньорічна сума опадів коливається в межах 476-516 мм. В останні роки значних повеней не буває.
Котельва, Котельва! Мій вишневий, захлібнений краю,
У обіймах твоїх нові обрії бачаться нам.
На розлогих полях вежі ранки на плечах здіймають.
Оживає у нас героїчна твоя давнина.
Тополині сніги замітають червневу стежину
І легкі, наче дим, в ожереди лягають сіна.
До околиць твоїх котить літо зажнивлену днину.
І всміхнеться зоря хліборобського роду синам.
В цих рядках змальовано поетичний образ Котелевщини – краю щедрого, мальовничого, багатого природою. П’яту її частину займають ліси. Сім річок загальною протяжністю понад 150 кілометрів перетинають район. Найбільша з них – Ворскла з притокою Мерла. А за кількістю озер Котелевщина вважається однією з найбагатших в області. На її землях створено 21 заповідну територію загальнодержавного і місцевого значення розміром 1 827 гектарів, що становить 2,3 відсотка загальної площі району.
Найвагоміший з них – Ковпаківський лісопарк. В його основі – сосни, посаджені у 1918 році котелевцями під керівництвом завідуючого земельним відділом Сидора Артемовича Ковпака, який в роки Великої Вітчизняної війни став прославленим ватажком народних месників. Аби вшанувати його пам’ять і пам’ять українських партизан, 40 років тому і був закладений лісопарк. На 196 гектарах відтворено насадження десяти основних етапів знаменитого партизанського рейду від Путивлю до Карпат. Саджанці дерев, кущів завезені з тих країв, якими проліг бойовий шлях ковпаківців. В лісопарку взято на облік 141 заповідний об’єкт, тут росте 109 порід дерев і кущів, 387 видів трав’янистих рослин, 56 видів грибів.
Взагалі, на Котелевщині немало рідкісних рослин, які занесені до Червоної книги України. Причому, ростуть вони щедро. Скажімо, Барвінкова гора в лісопарку називається так тому, що буквально вкрита цією шанованою в народі рослиною. А під горою день і ніч струменить Більське джерело, відоме ще з ХІV століття.
У селі Деревки росте дуб віком понад 600 років.
Багаті в районі і тваринний (водяться, зокрема, козулі, лосі, бобри, дикі свині) та пташиний світи.
Район розташований у межах Придніпровської низовини, у лісостеповій зоні. Поверхня в основному рівнинна, ґрунти переважно чорноземні, клімат помірно континентальний. Корисні копалини: газ, нафта, конденсат, торф, пісок, глина, мінеральні води.
У районі прокладено близько 200 кілометрів доріг, майже всі – з твердим покриттям. Майже всі села газифіковані.
На Котелевщині діють школа-гімназія, 8 загальноосвітніх шкіл I-III ступенів, 3 – I-II ступенів, 2 – I ступеня, один навчально-виховний комплекс школа-сад, професійно-технічне училище, дитяча музична школа, центр дитячої та юнацької творчості, станція юних натуралістів. Працюють центральна районна і дві дільничні лікарні, дві амбулаторії сімейної медицини, 21 клубний заклад, кінотеатр, 19 бібліотек.
З 1933 року видається газета «Народна трибуна». Серед творчих колективів широке визнання здобув районний хор «Оксамит», якому присвоєне звання народного.
Під сільськогосподарськими угіддями в районі зайнято 56,7 тисяч гектарів. Господарюють на землі 10 колективних сільськогосподарських підприємств, фермерські господарства, окремі громадяни.
Спеціалізація сільського господарства: землеробство зерново-буряківничого і тваринництво м’ясо-молочного напрямів. Основні зернові культури: озима пшениця, ячмінь, кукурудза, горох, просо, гречка.
На території району розвідані два газоконденсатні родовища – Котелевське і Матвіївське, з яких добуваються 18 відсотків загальнообласних обсягів природного газу і 20 відсотків конденсату. На Котелевському родовищі діє унікальна установка комплексної переробки газу (так званого сайклінг-процесу).
Котелевщина має значну історичну і культурну спадщину. У всьому світі відома археологічна пам’ятка VII-III століття до нашої ери – Більське городище скіфського часу. Займає воно близько 4 тисяч гектарів, оточене 36 кілометрами земляних валів, які й донині (через 2,5 тисячі років після створення) мають висоту 6-10 метрів. Вже 55 років на городищі постійно працюють археологічні експедиції, в тім числі – міжнародні. Розкопано понад 50 тис. квадратних метрів історичної території. Виявлені залишки великих жител та землянок, знайдено багато унікальних речей, які свідчать про високий культурний рівень наших далеких предків. Деякі дослідники пов’язують Більське городище з містом Гелоном, яке згадує батько історії Геродот. Щоб спорудити таке велике городище, наші предки мали бути об’єднані в певну суспільну формацію, а це значить, що витоки нашої державності сягають у тисячолітню глибину віків. Для збереження історичних цінностей створено історико-культурний заповідник «Більськ».
Значний інтерес викликають також археологічні пам’ятки: Вітова могила, Розрита могила (виявлені знахідки від доби неоліту до середньовіччя), кургани в урочищі Скоробір. Є також поселення доби неоліту, бронзи, скіфського часу, черняхівської культури та Київської Русі.
Всього в районі нараховується понад 100 пам’яток історії та культури. В селі Діброва був встановлений один з перших на Україні пам’ятник Тарасу Шевченку (відкритий 1918 року), нині він перенесений в село Козлівщина. Свято-Троїцька церква в Котельві відома за письмовими джерелами з 1612 року, нинішнє її приміщення споруджене в 1812 році.
Селище Котельва – центр району – одне з найдавніших поселень, в історичних джерелах згадується з XVI століття. До скасування козаччини Котельва і нинішнє село Мала Рублівка були сотенними містечками, мали фортеці, які захищали від нападів кримських і ногайських татар.
Територія району входила до Полтавського, Гадяцького полків Лівобережної України, а пізніше до Охтирського – Слобідської України. Жителі Котельви, Малої Рублівки, Більська, Шевченкового, Деревок, Млинків практично уникли кріпацького ярма.
Волелюбні прагнення предків були продовжені в роки Великої Вітчизняної війни. 3 752 котелевці полягли в боях з фашистськими окупантами, їх пам’ять вшанована численними пам’ятниками в усіх населених пунктах.
Майже місяць тривали кровопролитні бої за визволення Котелевщини. На її полях гітлерівці намагалися взяти реванш за поразку на Курській дузі, кинувши проти наших військ відбірні есесівські дивізії. П’ять тисяч визволителів навіки лишилися в котелевській землі. Котелевці вдячні їм і шанують їх пам’ять.
Район був колискою багатьох видатних людей. У Котельві народилися відомий іконописець Петро Рогуля (ним, зокрема, створена ікона Охтирської Божої матері), випускник Київської академії Ромуальд Миронович (в 1727-1729 роках уклав великий збірник із своїх та чужих творів українською і польською мовами), поет і перекладач (зокрема «Ілліади» Гомера) М.І. Гнєдич (1784-1833 рр., його гранітне погруддя встановлене в центрі Котельви біля районної бібліотеки), український історик, автор праць з історії Слобідської та Лівобережної України Д.П. Міллер (1862-1913 рр.), художній критик А.М. Матушинський (1829-1885 рр.), краєзнавець О.Д. Твердохлібов (1840-1918 рр.). З Котельвою пов’язані життя та діяльність українського педагога і письменника В.С. Гнилосирова (Гнилосира).
Одним з найвідоміших земляків є легендарний партизанський командир часів Великої Вітчизняної війни, Двічі Герой Радянського Союзу С.А Ковпак (1887-1967 рр.), якому в 1948 році у районному центрі відкрито пам’ятник.
Уродженцями Котельви є одна з перших жінок-трактористок, лауреат Державної премії України А.І. Дрижирук, Герой Соціалістичної Праці Я.Я. Салашний, член Спілки художників України П.І. Волик, доктор технічних наук В.І. Конвісар, доктор економічних наук В.І. Перебийніс та багато інших вчених, спеціалістів, діячів культури. 27 котелевців удостоєні почесних звань– Заслужених працівників різних галузей народного господарства України.
Котелевщина – єдиний в Україні район, де працюють два Герої України: О.Г. Коросташов – голова СВК «Батьківщина» та Т.М. Корост – директор ТОВ «Агрофірма «Маяк».
В с. Більськ народився філософ, член-кореспондент Академії Наук України Д.Х. Острянин, у с. Велика Рублівка – Герой Радянського Союзу Д.П. Петренко, лауреат Державної премії СРСР, державний діяч М.О. Соболь, у с. Шевченки – Герой Радянського Союзу М.І. Діхтяр, Герой Соціалістичної праці М.О. Шевченко, повний кавалер ордена Слава О.О. Шевченко, у с. Лабурівка – Герой Радянського Союзу І.І. Спичак, у с. Мала Рублівка – Герой Радянського Союзу генерал П.П. Брикель, у с. Деревки – Герой Соціалістичної праці І.І. Шашко, у с. Зайці – Герой Соціалістичної праці А.Д. Заєць, з с. Дем’янівна пов’язані життя і творчість письменника Миколи Хвильового, з с. Милорадове – народної художниці Тетяни Іваницької, у с. Любка народився член Спілки письменників України І.А. Мироненко, у смт Котельві – член Спілки художників України П.В. Волик.
В районі працює 7 музеїв, серед них – 2 народних: музей історії СВК «Батьківщина» та районний музей Двічі Героя Радянського Союзу С.А. Ковпака, Котелевський краєзнавчий, інші п’ять музеїв діють на громадських засадах.
В районі працюють 43 народні умільці: вишивка, авторська іграшка, різьба по дереву, плетіння з лози, декоративний розпис.
Діють туристичні маршрути на байдарках по р. Ворскла: В. Писарівка–Котельва–Полтава. Працює осередок кінного туризму на базі СК «Дружба».
Смт Котельва
Ряд дослідників – топонімістів сходяться на думку, що назва селища пішла від місця розташування – заглибина, котел.
Історичні довідки свідчать, що за часів Київської Русі, приблизно на місці нинішньої Котельви, існувало поселення. Про це свідчать і археологи, котрі виявили неподалік Котельви києворуське городище та кургани.
Монголо-татарська орда дощенту зруйнувала городище і на довгі роки весь край став частиною Дикого поля.
Тільки на початку XIV століття місцевість стала заселятися.
У роки Визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського панування (1648-1654 рр.) не раз ставали котелевські козаки під прапор Богдана Хмельницького. Ходили вони походами і хоробро бились під Зборовим, Жванцем, Берестечком.
В полковому реєстрі значилось, що в містечку Котельва жили «сотник, отаман, писар, війта, 184 козаків».
Козаки котелевської сотні брали активну участь у Азовських походах Петра I, у Полтавській битві.
Відзначилися котелевці і в роки повстання українських селян проти шляхти, яке звалось Коліївщина. Восени 1768 року котелевські козаки визволили з-під варти захопленого на довічну каторгу ватажка гайдамаків Залізняка.
З покоління в покоління передається розповідь про участь котелевців у визвольному поході російського війська на Балкани (1877-1878 рр.)
Відгриміли походи і битви. Рушниці, пістолі, шаблі стали реліквіями. Вийшла за фортечні мури і Котельва. Так у 1773 році в ній проживало понад дев’ять тисяч чоловік, в основному – колишніх козаків слобідських полків. На той час у Котельві з’явились ремесла: гончарство, чоботарство, ткацтво та інші промисли.
На кінець 1930 року у Котельві було усуспільнено понад 60 відсотків землі. Утворились ТСОзи імені Леніна, імені Першого травня, «Червоний маяк» та інші.
Розвивалась культура, народна освіта, охорона здоров’я. У приміщенні волосної управи відкрився селянський будинок, де працювали драматичний самодіяльний театр, духовий оркестр, бібліотека, кінозал.
У серпні 1939 року Котельва стала центром однойменного району Полтавської області.
